Методика музики

       Методична розробка лекції

ТЕМА. Музична грамотність: суть, поняття, форми і методи навчання.

Музична творчість школярів та музично-дидактичні ігри на уроках музики в школі як засіб розвитку здібностей молодших школярів.

I. Актуальність теми: вивчення теоретичних питань, ознайомлення студентів з різними підходами до процесу навчання і підготовка їх до свідомого оптимального вибору необхідних засобів і методів навчання з урахуванням конкретних умов.

II. ЦІЛІ ЛЕКЦІЇ:

а) НАВЧАЛЬНІ: познайомити студентів з призначенням музичної грамоти в школі, з основними формами і методами її засвоєння. Розвивати самостійність, ініціативність, творче мислення. Формувати інтерес до предмету вивчення.

б) ВИХОВНІ: виховувати пізнавальний інтерес до вікових можливостей музичного розвитку учнів, потяг до мистецтва, сприяти формуванню естетичних смаків у студентів, розвитку відчуття прекрасного, вміння цінувати красу.

ТИП ЛЕКЦІЇ: лекція з елементами практичної роботи.

ОБЛАДНАННЯ: конспект-лекція, учбова таблиця № 1.

III ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

Призначення музичної грамоти в школі, основні принципи й методи її освоєння

 Музичну грамоту не можна зводити до нотної грамо­ти, як це іноді буває в шкільній практиці, її завдан­ня ширші: навчити дітей не тільки розуміти нотний запис, а й опановувати музичну мову. Через те знання з музичної грамоти можна умовно поділити на: а) музично-історичні, набуті на основі ознайомлення школярів з творами народної творчості, композиторів минулого і сучасних (про музичні жанри, стилі тощо); б) музично-теоретичні, пов'язані з нотним записом.

 Музична грамота в школі не є самоціллю. Вона може до­помогти глибше розуміти, вправно й осмислено виконувати музику. Іншими словами, музична грамота - це засіб реалі­зації дидактичного принципу свідомості в музичному навчанні.

 Головне завдання музичної грамоти - допомог­ти дітям почути й усвідомити музичні явища.

 Основний прин­цип навчання музичної грамоти в тому, що музичні знання мають подавати­ся не умоглядно, а на основі музично-слухових уявлень.

Методи навчання музичної грамоти.

 Знання про музику мають бу­ти наслідком свідомого цілеспрямованого сприймання музи­ки і висновків, зафіксованих у вигляді повідомлень, зроблених учнями з допомогою вчителя. Саме тому основні методи навчання музичної грамоти збігаються з деякими методами розвитку музичного сприймання, зокрема:

1. Метод порівняння. Молодші школярі легше сприйма­ють контрастність, ніж схожість, через те спочатку треба по­рівнювати музичні явища, що різняться між собою. Наприк­лад, звуки високі - низькі, довгі - короткі, тихі - голосні та ін. Поступово контраст зменшується.

2. Метод варіювання, заснований на порівнянні зміненого варіанта музики з оригіналом. Так, можна пропонувати дітям прослухати мелодію або фрагмент музичного твору і під час повторного прослухування визначити, що змінилося (звуковисотний чи ритмічний малюнок, темп, динаміка тощо).

3. Метод моделювання, тобто створення своєрідної моделі того чи іншого музичного явища: звуковисотності - показ долонею напряму руху мелодії; ритму - проплескування рит­мічного малюнка; динаміки - розведення і наближення до­лонь; звуковисотності й ладу - знаки рукою за релятивною системою.

 Варіанти останнього методу виконують за допомогою не­складних рухів у просторі, тому такий вид моделювання можна назвати просторово-руховим. Його доцільність у взаємозв'язку слуху, зору й руху, що забезпечує міцне засвоєння знань.

 Крім просторово-рухового, на уроках музики застосовує­мо також графічне моделювання: звуковисотності - зобра­ження звуковисотного малюнка мелодії рисочками, листоч­ками тощо, малюнок-сходинки, якими «мандрує» нота; ритму - (восьмі), і (четвертні), (половинні); ладу: мажор -- мінор; форми - АВА або ОДО та ін.; дина­міки.

4. Метод порівняння музики й мовлення, що ґрунтується на схожих ознаках, таких як темп, динаміка, тембр, інтонаційність, розміреність (метроритм, наголоси в словах), розчле­нованість (розділові знаки, цезури).

5. Ігровий метод, який може доповнювати інші методи, оскільки елемент гри можна застосувати на будь-якому етапі уроку.

Розглянемо методику формування в молодших школярів конкретних понять музичної грамоти.

Формування понять, пов'язаних зі звуковисотністю в музиці.

 Поняття звуковисотності доцільно формувати на основі кон­трастного за висотою звучання музики. Як відомо, найдоступ­нішим для дітей є сприймання програмних музичних творів. У бесіді звуковисотність бажано пов'язати з характером музики. Наприклад, слухаючи фортепіанну п'єсу В. Косенка «Полька», діти зазначають, що звуки в ній високі, а це надає їй легкості. В уяві учнів виникають маленькі істоти, які перелітають з одного дерева на інше, - можливо, це пташенята чи метелики. У кон­трастній п'єсі А. Мухи «Білий ведмідь» музика звучить у ниж­ньому регістрі. Діти уявляють важкі кроки ведмедя.

 Протягом кількох уроків школярі слухають різні твори, в котрих звуковисотність має неабияке значення для створен­ня певного образу. Закріпити це поняття можна на матеріалі фортепіанної п'єси  П. Берліна «Поросята, які марширують» (пе­ред виконанням учитель не повідомляє назви твору). Про­слухавши музику, діти з'ясовують, насамперед, що вона мар­шова. Потім учитель запитує, в якому регістрі звучить п'єса і кого вона зображає. Учні (можна з допомогою вчителя) ви­значають, що звуки «щоразу підвищуються», отже, музика зображає не одного персонажа, а кількох. Дітям повідомля­ють назву п'єси. Разом з учителем вони розмірковують, що композитор, очевидно, розповідає про сім'ю поросят, які ви­йшли на прогулянку: попереду поважно крокує тато, далі ма­ма, братик і сестричка - згідно зі зростом, через те музика звучить у висхідному плані.

 Для закріплення знань про високі й низькі звуки можна запропонувати дітям визначити на слух напрям руху мелодії,але зробити це в цікавій формі.

Учитель: Одного разу мій знайомий першокласник Миколка виліз на дерево. Побачивши це, мама покликала його додому. Як ви гадаєте, діти, чи послухав Миколка маму? (учитель грає ар­педжіо у висхідному русі, учні відповідають, що хлопчик маму не послухав, а поліз іще вище).

 Покликав Миколку додому тато. Чи послухав він ? (Звучить арпеджіо в низхідному русі, діти відповідають, що Миколка по­слухав тата, швидко спустився з дерева й побіг додому.)

 Зі звуковисотністю учнів доцільно ознайомлювати не тільки під час слухання музики, а й у процесі хорового співу розв'язуючи й такі навчальні завдання: формування унісоного звучання, правильного дихання, звукоутворення і звуковедення, розширення діапазону співацьких голосів.

 Спочатку бажано вивчити нескладну поспівку.

Діти повинні зрозуміти, що поспівка виконується на незмінному звуці. Варто проспівати:

Повтори точніше звук, Розвивай музичний слух.

Діапазон поспівок поступово розширюється, розучують нескладні триступеневі мелодії в зручній для дітей тонально­сті, наприклад:

Щоб учням було легше усвідомити звуковисотні співвідношення, застосовуємо такий наочний посібник:

Під час співу хтось із дітей або вчитель показує на «схо­динках», як рухається мелодія, інші роблять те саме рукою) являючи «сходинку» перед собою (метод моделювання). Учитель, спостерігаючи за учнями, допомагає їм правильно ви­дати завдання. Після того, як школярі засвоїли триступеневі і поспівки без стрибків, можна перейти до нескладних пісеньок з невеликими стрибками, наприклад: «Ходить зайчик по саду», «Пастушок».

 Потім доцільно перейти до розучування чотириступеневих поспівок, які діти засвоюють так само: за допомогою малюнка-сходинки й моделювання звуковисотного малюн­ка мелодії. Учителю не слід підказувати учням, що нова пі­сенька складається з чотирьох ступенів. Буде краще, якщо він скаже: «Зараз я заспіваю пісеньку, а ви уважно послу­хайте й визначіть, скільки різних звуків у ній звучить». Як­що учні не зможуть відповісти, треба допомогти їм запитанням-підказкою - чи підходить до неї наша сходинка (три­ступенева), і таким чином знайти правильну відповідь. Наприклад:

Графічний малюнок до цієї та інших пісеньок хтось із учнів зображує на дошці самостійно.

 Так само ознайомлюємося і з мелодіями, що складаються з п'яти ступенів («Галя по садочку ходила», «Зайчик» та поступово діапазон пісень розширюється й досягає семиступеневого звукоряду.

Метод моделювання звуковисотного малюнка мелодії використовуємо й у засвоєнні складнішого пісенного репертуару, виконуючи окремі фрагменти в повільнішому темпі. За­вдяки цьому процес інтонування стає усвідомленим.

Освоєння метроритмічних особливостей музики.

 Спостереження показали, що діти краще сприймають не дроблення довгих тривалостей, а збільшення коротких, ознайомлення з тривалостями звуків бажано розпочинати з восьмих і четвертних, що відповідає руховій активності дітей.

 Зіставлення четвертних і половинних тривалостей на початковому етапі музичного навчання менш вдале.

 Крім того, як помітив К. Чуковський, у багатьох дитячих лічилках, дражнилках однаковий метроритм - хорей (чергуван­ня наголошеного й ненаголошеного складів). Очевидно, він найближчий до біологічних ритмів дитини. Через те ознайомлення з метроритмом слід починати з дводольного розміру.

 З довгими й короткими звуками учнів можна ознайомити І за допомогою нескладної приспівки, наприклад:

Де ж мій зай -чик, де ж мій по -бі - гай - чик?

Пропонуємо дітям проспівати й відтворити її ритмічний малюнок (двома пальцями правої руки по долоні лівої).

Учитель: Якщо ми уважно послухаємо, то почуємо, що звуки І в цій приспівці неоднакові: одні тягнуться довше, а інші... як?.. Швидше, наче коротші. Давайте спробуємо кожний звук зобрази­ти рисочкою: довгий звук - довгою рисочкою, короткий - меншою. Спочатку зробимо це в повітрі, а потім хтось намалює на дошці:

Протягом кількох уроків діти виконують аналогічні вправи (повітряні диктанти) на прикладі різних пісеньок.

Учитель: Довгі звуки наче крокують, а короткі біжать. Давайте так і заспіваємо.

Діти співають, дивлячись на графічний малюнок: Крок, крок, крок, крок, бі- гай, бі- гай, крок, крок.

Можна «мандрувати» двома пальцями рук по парті відповідно до ритмічного малюнка пісні, який поступово ускладнюється: добираємо поспівки з різним поєднанням восьмих і четвертних тривалостей у розмірі дві чверті.

Учитель: Раптом одного дня рисочки сказали: «Діти, ви гарно співаєте, але ми не дуже добре чуємо лежачи. Чи не можна нам підвестися, щоб краще вас чути?» Дозволимо рисочкам під­вестися ?.. А хто може це намалювати ?

Хтось із дітей малює на дошці, а всі інші в повітрі:

1 II II І

Учитель:Короткі рисочки промовили: «Ми маленькі, боїмося дощику. Чи не можна нам ходити під парасолькою і по двоє, щоб не загубитися?..» Хто може це намалювати?

IVматеріали самопідготовки студентів

Вивчити лекційний матеріал, підготуватися до опитування.

 Література

1.Печерська Е. П.Уроки музики в початкових класах. Київ, 2001.

2.Концепція національного виховання // Рідна школа, 1995. № 6.

3.Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. Київ, 1997.

4.Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. Тернопіль, 2001.

5.Комп'ютерна програма "Музичний бункер".

6. Різнорівневі контролюючі завдання.

Методичні рекомендації

                                   до виконання самостійної роботи

Тема. Різноманітна музична діяльність - важлива умова музичного розвитку школярів.

Актуальність теми: усвідомлення студентами необхідності розуміння для вчителя значення інтеграційного підходу до уроку музики Підготовка студентів до свідомого оптимального вибору необхідних засобів і методів навчання з урахуванням конкретних умов.

Вид роботи: складання опорного конспекту; розробка контролюючих запитань.

  У результаті виконання самостійної роботи студенти повинні:

Знати: Роль та місце інтеграції у процесі навчання та виховання.Значення і завдання інтеграції на уроках музичного мистецтва у загальноосвітній школі.Психолого-педагогічні особливості інтегрованих уроків.Взаємозв'язки у викладанні предметів художньо-естетичного циклу.Музика як засіб всебічного розвитку дитини.складати опорний конспект з теми.Вміти: - аналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми роботи;

Завдання для самостійної роботи.

1.Ознайомитися та законспектувати теоретичний матеріал лекційного курсу.

2. Ознайомитися з завданням і змістом музичного мистецтва у загальноосвітній школі.

3.Проаналізувати процес впливу музики на формування особистості.

4.Скласти опорний конспект.

5.Розробити контролюючі питання.

   Література

1.Ветлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. Київ, 1978.

2.Печерська Е. Уроки музики в початкових класах.

3.Падалка Г.М. Учитель, музика, діти. Київ, 1982.

4.Ростовський О. Методика викладання музики в початковій школі. Тернопіль, 2001.

                       Звіт студента: мультимедійна творча робота

Різноманітна музична діяльність - важлива умова музичного розвитку школярів.

Урок музики - основна форма організації музично-виховної роботи в школі, хоч поглиблюються ще знання з музики і в позаурочний час. Урок включає в себе різні види музичної діяльності учнів: спів, музично-ритмічні рухи, гра на ДМІ, слухання музики, музична грамота. Для уроків музики характерною рисою є особлива емоціональна атмосфера - це цілком природно, адже музика - мова почуттів: вона хвилює, викликає в дітей певні настрої і переживання.   Одержані враження посилюються під впливом учителя, який передає свої почуття не тільки у виразному виконання твору, але і в слові, міміці, жестах. Таким чином, концентруючи увагу учнів на звучанні музики і розвиваючи їхню увагу вчитель допомагає дітям увійти у світ музики, музичних образів і яскраво відчути їх виразність.

 Зміна різних видів діяльності - основа життя людини. Гра, навчання, праця - види діяльності, що здійснюють найбільший вплив на розвиток особистості (генетично змінюючи одна одну, вони співіснують протягом усього життя людини). Пізнавальна діяльність як активність людини, спрямована на відображення і пізнання навколишнього світу. Зв'язок пізнавальної діяльності з пізнавальними процесами: увагою, відчуттям, сприйманням, пам'яттю, мисленням, уявою.

 Діяльність композитора, виконавця та слухача як основа видів музичної діяльності. «Ці види діяльності відображають три необхідні умови існування самої музики і можуть на уроці музики існувати в нерозривній триєдності» (Л. Школяр). Види музичної діяльності учнів як способи активного творчого прилучення дітей до музичного мистецтва.

 Сприймання музики. Діяльність учня-слухача. Організація слухання музики. Роль тематизму як системотворчого фактора розвитку учня-слухача.

Виконання музики: хоровий спів. Діяльність учня-виконавця, співака, учасника хору. Хоровий спів як найбільш розповсюджений, масовий вид виконавського музичного мистецтва в Україні. Розвиток вокально-хорових навичок. Форми вокально-хорової роботи на уроці. Розучування вокально-хорового репертуару.

 Виконання музики: музикування на елементарних музичних інструментах. Діяльність учня-виконавця, інструменталіста, учасника оркестру. Можливості застосування: вивчення та виконання пісні, слухання музики, вивчення музичної грамоти як самостійний вид діяльності, як музична творчість. Групи інструментів. Музикування з партитурою та без партитури.

 Виконання музики: рухи під музику. Діяльність учня-виконавця, актора, танцюриста. Рухи як найважливіший і обов'язковий компонент у музичному вихованні, як засіб розвитку відчуття ритму, природної музикальності, уяви, прагнення до самовираження, емоційного відгуку на музику, здатності осмислено, усвідомлено сприймати і виконувати музичні твори, основний спосіб розвитку діяльності й мислення, тренування нервово-психічних процесів, засіб розвитку соціально-комунікативних навичок. Спрямованість рухів на пластичне вираження музики: її загальних особливостей - характеру, настрою, образу музичного твору; специфічних властивостей - засобів музичної виразності (елементів музичної мови), жанрових особливостей (пісенність, танцювальність, маршовість), оркестровки (імітація гри на музичних інструментах).

Творчість. Діяльність учня-композитора. Реальне та уявне експериментування з виразними засобами, імпровізації та різноманітні спроби створення музики. Зацікавлення винаходом власної інтерпретації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву, власного варіанта інсценізації пісні, власного елементарного інструментального супроводу, власної вправи для розспівування тощо. Матеріал для творчості: віршований і прозаїчний текст, його зміст, звукові фарби й інтонації (шлях від мовного ритмоінтонування до ритмоінтонування музичного); сама музика, глибоке проникнення в її різноманітний світ ("музичні слова", "фрази", "розповіді"); оточуючий дитину світ звуків (цокіт копит, щебетання птахів, стукіт падаючих крапель, вигуки голосів, дзенькіт дзвонів тощо); програмно-ілюстративні завдання; ритми рухів, у тому числі танцювальних, образних. Напрямки учнівської творчості: літературний, образотворчий, театрально-драматичний, музичний.

Музично-теоретична діяльність: засвоєння знань, формування умінь та навичок, пов'язаних з опануванням закономірностей, природи, форм побутування музичного мистецтва, творчості композиторів, виконавців, слухачів, елементарної музичної грамоти.

 У сучасному соціумі розвиток особистості учня є надзвичайно важливою проблемою. Спрощується й примітивізується емоційне життя людини, девальвуються художні цінності, тому так необхідне відродження гуманістичних основ виховання творчої особистості.

Гармонійний розвиток особистості неможливий без розуміння та адекватного сприймання творів музичного мистецтва. Саме музичне мистецтво, яке посідає провідне місце серед усіх психоемоційних чинників впливу на людину, найбільш природно і тонко торкається найрізноманітних струн чутливої дитячої душі. З огляду на це педагогічно доцільним є залучення у виховний процес емоційно-чуттєвого компоненту.

 Особливості шкільного уроку музики визначаються специфікою музичного мистецтва, в якому емоційна сфера відіграє визначальну роль. Тому пізнання художнього світу музики, яке відбувається в процесі навчання, не може зводитися тільки до роботи думки, а має органічно поєднати свідомість і почуття. Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким же живим і захоплюючим має бути навчання. Якщо вчитель з'являється на урок з бажанням разом з учнями відчути радість спілкування з музикою, то тим самим він створює подібний настрій у дітей. Важливо, щоб спілкування з музикою виявляло особисте ставлення, власне переживання школяра. 

 Для уроків музики характерна часта зміна видів діяльності, що допомагає підтримувати інтерес і увагу дітей. Вся діяльність має об'єднуватися спільною темою, якій би підпорядковувалися окремі структурні компоненти. У свідомості учнів урок музики теж повинен бути цілісним, об'єднувати його складові елементи в єдине поняття: музика, музичне мистецтво.

 Відповідно до тематичної побудови програми виділяються певні типи уроку музики: урок введення в тему, урок поглиблення теми, урок узагальнення теми. Окремо слід виділити підсумкові тематичні уроки та заключні уроки-концерти.

 Головною ознакою уроку введення в тему є наявність у його змісті початкової інформації щодо теми; пошукової ситуації, в якій учні, розглядаючи музичний матеріал під новим кутом зору, заданий темою, і опираючись на набутий життєвий і музичний досвід, роблять перші узагальнення. Особливістю уроку поглиблення теми є наявність у його змісті нового знання, що виступає однією з граней теми семестру. На основі сприймання музики і роздумів про неї, активного музикування учні мають виділити й усвідомити нову для них якість теми. Також головною ознакою уроку узагальнення теми є наявність у його змісті цілісної узагальненої характеристики знань, які розкривають суть теми семестру.

 Завданням заключного уроку-концерту є показ рівня музичної культури учнів, досягнутий ними протягом навчального року. Він проводиться в урочистій обстановці, в актовому залі школи, із запрошенням вчителів і вихователів.

 Кожен урок повинен мати свою драматургію, передбачати кульмінаційні моменти. Тут важко давати конкретні поради, адже кожен клас має свої особливості, а кожен урок - свої завдання. Відмінними є звички й наміри вчителів. Учитель працює, виходячи із своїх музичних і професійних уподобань, педагогічної майстерності. Одному більше вдається вокально-хорова робота, другий знаходить шлях до дітей як талановитий музикант-виконавець, третій зацікавлює дітей яскравою розповіддю про музику, четвертий зосереджує увагу на вивченні музичної грамоти, п'ятий органічно поєднує всі роботи. Важливо, щоб будь-яка музично-освітня діяльність була спрямована на виховання учнів, розвиток їхньої музичної культури.

 У методиці музичного навчання сукупність знань, яка охоплює різноманітні відомості про особливості та закономірності музичного мистецтва, засоби музичної виразності, зміст в побудову музичних творів; про творчість композиторів і виконавців, нотний запис і термінологію традиційно позначається терміном музична грамота. Більшість методик з музики радять вкрай обережно включати до уроків елементи теорії музики, і лише після того, як у дітей викликані інтерес і любов до музики, накопичений певний слуховий досвід, сформовані початкові навички сприймання музики.

 Отже, вивчення музичної грамоти - не самоціль, а засіб підвищення якості сприймання музичного твору. Спробуємо обґрунтувати цю тезу. 

 Що подобається дітям на уроках музики? Співати, грати, слухати... А що ні? Більшість вчителів дадуть на це запитання однозначну відповідь: дітям, як правило, не подобається вивчати теорію музики. І полягає ця "нелюбов", найчастіше, не в самому об'єкті вивчення, а у методах, прийомах і формах викладу, у "сухості" теоретичного матеріалу, складності термінів і визначень, у невмінні пов'язувати теоретичні знання з життєвим досвідом дитини і знайти їм практичне застосування. Звідси - байдужість, відсутність інтересів, мотивів до вивчення музичної грамоти і, як результат, незнання, нерозуміння і несприйняття теорії музики. Проте набуття базових музично-теоретичних знань, умінь і навичок є необхідною, найважливішою умовою впевненого "грамотного" орієнтування у безмежному світі музики. Окрім того, сучасні наукові дослідження доводять, що для засвоєння основ музики, нотної абетки найсприятливішим є молодший шкільний вік, коли діти "граючись", вільно поводяться з символами, тому ефективно і досить легко засвоюють теоретичний матеріал. Варто наголосити, що питання вивчення нотної грамоти є досить полемічним. Б.В.Асаф'єв не схвалював методи професійної музичної освіти в системі масової школи. Педагог і фольклорист А.Л. Маслов вважав, що вивчення нотної грамоти може суттєво знизити у дитини інтерес до музики.

 Д.Б.Кабалевський теж виступав проти вивчення нотної грамоти в масовій школі. Він вважав, що необхідно перш за все, формувати у дітей здатність сприймати музику емоційно, готувати їх до сприйняття серйозної музики.

 Успішне вивчення нотної грамоти в початкових класах можливе при удосконаленні методики викладання.

 У зв'язку з цим вчитель повинен по-новому підійти до викладу музично-теоретичного матеріалу, збагатити його яскравим, цікавим емоційно-образним змістом, пов'язати з життям практичною діяльністю, допомогти дітям досягти певного рівня під час виконання завдань з музичної грамоти, подолати "теоретичний бар'єр".              Л.С.Виготський вважав, що дитина здатна розуміти і прийняти установку казки, слідкувати за розвитком сюжету та діями героїв казки. У зв'язку з цим вивчення основ музичної грамоти в школі є можливим, якщо воно проходить цікаво і доступно, наприклад, в формі казки. Таким чином, спираючись на найважливіші дидактичні принципи на основі музично-теоретичного матеріалу розроблено дидактичну "Казку про Музику". Адже, казка - один із не багатьох на сьогодні засобів, який дозволяє об'єднати дорослого і дитину, дає можливість зрозуміти одне одного.

 Ідея викласти дітям навчальний матеріал в цікавій казковій формі не нова. Останнім часом з'явились посібники, в яких автори спробували викласти музичну грамоту в формі казки. Книги О. Корольової "Музыка в сказках, стихах и картинках" та О. Гульянц "Детям о музыке" розраховані на дітей молодшого та середнього шкільного віку, а казка О. Котової "Королевство Скрипичного Ключа" для дошкільнят. Це дозволяє говорити про те, що серед педагогів проблема вивчення музичної грамоти є актуальною. Читання дидактичної казки на уроках музики треба супроводжувати показом настільного театру, фігури для якого можна виготовити з картону. Таке поєднання казки і театру дозволяє значно підвищити інтерес дітей до вивчення музичної грамоти. Всі події в казці зв'язані єдиною сюжетною лінією, в кожному розділі казки дається невеликий об'єм матеріалу, що полегшує дітям запам'ятовування. У кінці кожного розділу дітям пропонуються питання для перевірки знань. Для того, щоб діти могли розпізнати і швидко запам'ятати ноти їх рекомендовано розфарбувати в різні кольори згідно аналогії Ньютона "спектр-октава": "до" - червона, "ре" - оранжева, "мі" - жовта, "фа" - зелена, "соль" - блакитна, "ля" - синя, "сі" - фіолетова.

 Важливо знайти правильне співвідношення ігрових і навчальних форм діяльності на уроці. Гра, ігрові моменти на уроці - це можливість такої організації діяльності яка, не вимагаючи надмірних зусиль, робить процес навчання привабливим. Ігри допомагають закріпити навчальний матеріал, сприяють розширенню знань про музичне мистецтво, композиторів, розвивають творчі та інтелектуальні здібності. Доцільно використовувати ігрові моменти при розучуванні пісень. Це своєрідні музичні інсценівки. Практика свідчить, що ті діти, які мало співають, без жодних труднощів можуть перевтілитися в образ того чи іншого персонажу, цілком справляються із сольними номерами пісенних героїв. У груповій роботі діти почувають себе впевнено.

 На уроці музики доцільніші такі ігри, які не вимагають тривалої підготовки дітей, в яких можна варіювати ігрові елементи. І, звичайно, всі вони мають бути навчальними. Критерієм доцільності використання гри є те, наскільки вона допомагає досягти навчальної виховної та корекційної мети. На уроці музики не допустимі азартні ігри типу "Знайди схований предмет", "Голосно-тихо" тощо. Зробити урок цікавим, але не розважальним, ефективним, а не ефектним, навчати граючись, а не просто грати - це найважливіші проблеми, які постають перед учителем музики в початкових класах.

 Специфічною поряд з ігровою на уроці музики є художня діяльність. Діти із задоволенням танцюють, співають, слухають казки, малюють. Виконання пісень, танцювальних рухів набуває виразності, що свідчить про вміння дітей передавати своє ставлення до музики.

 Уроки музики в початкових класах будуються за "мозаїчним" принципом. Як правило, діти на уроці слухають два-три твори, співають поспівки і пісні, розучують нову пісню, виконують довільні й танцювальні рухи, підбирають темброво-ритмічні супроводи, проводять музичну гру тощо. Така різноманітність форм може бути позитивною, якщо вона зумовлена багатством змісту уроку і використанням різних ігрових прийомів. Водночас слід пам'ятати, що від перетворення уроку в калейдоскоп різних видів діяльності діти можуть стомлюватись не менше, ніж від будь-якої однієї діяльності протягом тривалого часу.

 Доцільно починати урок зі входу дітей до класу під звуки музики, що створює відповідний емоційний фон, націлює їх на уважне вслуховування в музику і вираження її характеру в рухах, виробляє навички координації найпростіших рухів рук і ніг під музику. Тут важливий виразний показ учителя, лаконічні і чіткі пояснення, що дозволяє контролювати виконувані рухи і виправляти недоліки, допомагати дітям з недостатньо розвиненою координацією. Учителю слід ретельно обдумувати план кожного уроку, дотримуючись генеральної лінії програми, не захоплюватися окремими видами роботи, не підмінювати прагнення до кінцевої мети (виховання музичної культури учнів) намаганням досягти успіху в одному з видів діяльності.

 Практика ж засвідчує, що саме захоплення окремими видами роботи на уроках музики є найбільшим недоліком. Сутність комплексної структури уроку музики в тому і полягає, що застосовані види музичної діяльності мають бути взаємозумовлені і взаємопов'язані між собою.

 Взаємозв'язок усіх видів роботи повинен бути таким, щоб не можливо було навіть говорити про «розділи» уроку. Урок музики - це цілісний процес, що йде на одному диханні. Але це не завжди і не всім вдається. Не легко буває знайти те єдине, що може об'єднати весь урок. Важливо враховувати особливості дитячої уваги та сприймання. Якщо дітей приваблює яскравий сюжет, тоді вони можуть займатися певною діяльністю. Тому слід урок музики наповнювати яскравими образами, ігровими моментами, пошуковими ситуаціями.

 Музика - єдиний шкільний предмет, в якому значна частина уроку проходить у колективній діяльності: колективний спів, колективне музикування і слухання музики. Тому зрозумілою є складність оцінювання знань учнів. Можна оцінювати успіхи учнів в окремих видах навчальної діяльності (спів, слухання музики тощо), пам'ятаючи при цьому, що ці види не мета музичних занять, а лише спосіб оволодіння основами музичної культури. Не можна переносити практику оцінювання учнів на уроках з точних наук на уроки музики. Про музику, як живе мистецтво, правильних відповідей учнів на одне і те ж запитання вчителя може виявитись багато, адже вони випливають із безпосередніх вражень і переконань учнів, їх життєвого й художнього досвіду і самооцінні за своєю природою. То ж чи можна поділяти їх на "правильні" і "неправильні" лише тому, що вони відповідають або не відповідають усталеним поглядам учителя?